О л е к с а
З А Х А Р Ч У К

живопис    •    графіка
Logo
Головна
Автор
Галерея
Статті
Фото
Посилання
Контакти
Пошук
Video





Забули пароль?
EnglishRussianUkrainian
Природа без прикмет часу Надрукувати Надіслати електронною поштою

Тут панують мир, тиша, спокій, вічність...

текст Лариси Членової

Олекса Захарчук належить до пейзажистів особливого складу, він "не розчиняється" у багатстві мотивів і станів природи. Йому властива висока "вибірковість", яка допомагає із багатьох тем і сюжетів вибрати саме те, що надихає, перетворюючись в довершений звеличений образ природи.

Доля художника нагадує долю тих, хто в "глухі" часи шукав свого власного місця в мистецтві і протистояв тиску офіційних сил. Початок самостійного шляху відбувався у напружених пошуках індивідуальності, збагачення творчої майстерності. Як і багатьох молодих художників його не минуло захопленя імпресіоністами, чиї роботи міг бачити в музеях Москви і Ленінграда. Він старанно вивчав їхній метод динамічного кольорового відтворення світу. Більш глибокий вплив на творчість О.Захарчука мав великий француз - Фернан Лєже. Після відвідання виставки його робіт в 1962 році у молодого художника пробуджується інтерес до монументальних засобів зображення, контурного рисунку, декоративності кольорової плями. Це нове захоплення знаходить підтвердження в серії пастелей, над якими він працює в 1960-ті роки. Художник переживає важливий етап своєї еволюції. Динаміка форми, експресія рисунку, яскравість кольорової гами зливаються в єдину гармонійну цілісність, створюючи відчуття свіжості і безпосередності сприйняття природи. Київські краєвиди, зафіксовані в різні пори року, станції човнів, пляжі, парки  захоплюють вільним трактуванням художньої форми.

Нова сторінка в творчості О.Захарчука пов'язана з оформленням музею-бібліотеки А.Гайдара в Каневі(1965-66). Переборюючи труднощі і перешкоди, що постали на шляху, він здійснив свій задум у монументальному плані, без зайвої риторики або плакатності. Також його картина "Ленін і солдати"(1967) відрізнялась від ідеалізовано-патетичних творів, які панували в мистецтві того часу, чим викликала різку критику.

В 1970-ті роки художник остаточно зосереджується на пейзажі. Приходить зрілість, стабілізація стилю. Як і раніше, його надихають мальовничі неповторні краєвиди Києва, які він відтворює з тонкою спостережливістю і любов'ю. Чудовий цикл складають дорогі всім Шевченківські та Пушкінські місця, види Сєднєва, що на Чернігівщині.

Природа в картинах О.Захарчука ніби "оживає" в своєму первісному вигляді, без так званих "прикмет часу", що були атрибутами в недавньому минулому. Ніби випромінюється внутрішній імпульс життя природи, що увібрала в себе всю глибину і багатогранність буття. Художнику вдається сполучати ліричну безпосередність відчуття природи з вмінням узагальнювати, надати їй довершену епічну форму. Ці дві важливі тенденції зливаються у міцний своєрідний синтез, при якому зберігається імпресіоністична свіжість спостереження. Це дозволяє передати трепетність стану природи з її повітряним середовищем і нюансами освітлення й відтворити все це в строго побудованій врівноваженій композиції. Саме тому в його пейзажах так відчутні поетична образність мотиву, гармонійна цільність і велич.

У  Захарчука рідкісний дар "вживатися в образ". Він довгий час "виношує" в своїй уяві той чи інщий мотив, що захопив його, і тільки тоді починає працювати над полотном, коли вся його побудова(композиція, кольорове вирішення) цілком з'ясовані і знайдені. Звідси така цільність його робіт. Він часто повторює свої улюблені мотиви, але кожного разу - це новий твір, написаний в іншому освітленні і стані.

{ datsopic id=361 align=right }  

Рисунок - давня пристрасть митця. Вже з студентських років багато і захоплено малював, що особливо цінувала Т.Н.Яблонська. Але рисунок ніколи не відігравав лише допоміжну роль, як засіб для  натурних спостережень. Часто задуми його картин, мотиви й образи одержували перше втілення "в олівці", а пізніше переносилися вже олійними фарбами на полотно. Серед прекрасних малюнків знаходимо  перші композиції такого шедевру художника, як "Синій вечір", над яким майстер працював 20 років. Його рисунки, виконані кольоровими олівцями, не поступаються живописним полотнам. Тут є своя патетика, свій лад почуттів і настроїв.

Наше художнє життя, як ніколи раніше, насичене новими концепціями, напрямками та пошуками. Деякі художники прагнуть відірватися від традицій, вони бачать світ перетвореним власною фантазією. Шлях О. Захарчука відзначається цілісностью і послідовністю. Він наполегливо відстоює право зображувати так, як розуміє і відчуває. Його творчі уподобання завжди були в сфері реально існуючого світу, котрий він створює "реальними засобами". Та це не пасивне відтворення натури. Для нього характерний ретельний відбір і гранична виразність художньої мови. В його роботах можна знайти і зв'язок з класичною традицією реалістичного пейзажу, і увагу до сучасних живописних досягнень.

Природа на його полотнах легко впізнана, вона лікує наші душі. Ми знаходимо для себе невичерпні джерела добра, поезії та краси, що здатна пом'якшувати серця.

Лариса Членова,
кандидат мистецтвознавства.

 
< Попередня

Валюша.1958

Проверка тиц