О л е к с а
З А Х А Р Ч У К

живопис    •    графіка
Logo
Головна
Автор
Галерея
Статті
Фото
Посилання
Контакти
Пошук
Video





Забули пароль?
EnglishRussianUkrainian
Мистецтво начерку Надрукувати Надіслати електронною поштою

Основа швидкого рисунку - захоплення натурою, емоції

текст Олекси Захарчука
Опубліковано в альбомі "Олекса Захарчук. РИСУНКИ",
ТОВ "Видавництво Літтон", Київ, 2004.

albomВ епоху Відродження рисунку приділялась велика увага майстрів мистецтва. Тоді в майстерні майстра жили і працювали маленькі хлопчики, котрі виявили бажання вчитись. Майстер  давав  їм свої рисунки для копіювання, тобто навчання, і коли хлопчик Мікеланджело повернув майстру свою копію замість оригіналу і похвалився цим друзям, то вчитель  вигнав його з майстерні.

Рисунок був основою живопису, скульптури і архітектури. З рисунку починалося все. Потім виникло мистецтво гравюри, яке набуло особливого розквіту в Німеччині (Дюрер та інші). Великі майстри рисували завжди дуже добре, про що свідчить їх велика спадщина. Вони зображували різноманітне життя, котре їх оточувало. Ця традиція була вкорінена і в нашому мистецтві, не обминаючи малюнки та акварелі таких поетів як О.Пушкін, М.Лермонтов, В.Жуковський, М.Гоголь.

Українські та російські майстри - Т.Шевченко, І.Репін, В.Серов, М.Врубель приділяли велику увагу рисунку, котрий з часом став набувати самостійного значення, особливо швидкі начерки. Шедеври рисунку і акварелі залишили нам такі художники як  О.Сластіон, П.Левченко, К.Трохименко, В.Касіян, Т.Яблонська, С.Григор'єв, К.Єлева, І.Плещинський та інші.

Я навчався в Харківському художньому училищі з 1945 по 1950 рік. Перші три роки мене вчила чудовий педагог і художник Олена Миколаївна Яковенко. Вона дуже суворо ставилася до нас. Заробити "4" було дуже важко. Вона вимагала приносити домашні роботи. Одного разу на другому курсі я приніс рисунок дерев. Вона сказала, що там відчувається колір. Мабуть,  це справило на мене велике враження. 

Я малював часто  і скрізь, навіть їдучи в тісному трамваї в перші повоєнні роки. У мене тоді з'явився старший друг Р.Волинський, до якого я ставився з великою повагою. Він теж  підтримував моє захоплення швидкими начерками, часто відмічаючи більш  вдалі.

Під час навчання в Київському художньому інституті (після першого курсу літня практика в Каневі) я ходив на канівські ярмарки,  пристані,  рисував на баржах, їдучи в Київ потягом, ідучи кудись, в скверах, де люди відпочивають, на вокзалах, скрізь, де є люди. Мене в цьому підтримували, заохочували до цього Т.Яблонська, І.Плещинський, І.Макогон, С.Григор'єв.

Особливо плідно рисували з моїм другом М.Стороженком на практиці після третього курсу в м.Вилковому на Дунаї. Незвичні обставини  - гирло Дунаю,  маленькі острови в Чорному морі,  рибацькі бригади справили на нас велике враження. Там жили старовіри-липовани і православні - дві церкви, і звісно, нас цікавили люди, рибалки-трудівники. Ми рисували цілими днями. Мабуть, більше в житті не доводилось так багато рисувати.

Звісно малював я не тільки людей в праці і відпочинку, а також пейзажі, іноді швидкі замальовки, навіть з машини, на ходу. Мене вчили великі майстри тому, що в житті все має значення, все важливо для художника, всі прояви життя і природи. Природа теж є живою і нас надихає.

Час минав, в мене накопичувалось більше і більше робіт і тепер, коли минуло 55 років, назбиралось їх багато.

Сподівавюсь,  це може зацікавити людей, які розуміються на рисунку (хочу підкреслити живому рисунку, не академічному), тому що є багато майстрів, котрі добре опанували академічний рисунок (М.Шаронов, С.Григор'єв та інші).

Я займався зовсім іншим рисуванням, продовжуючи лінію живого рисунку, начерку. Швидкий рисунок грунтується не на повільних роздумах, а на захопленні натурою, на емоціях. Звідси з'являється щирість, якість, яку я дуже ціную у інших майстрів, і в своїх кращих рисунках. 

В свій час я познайомився з рисунками Рембрандта, котрий дійсно рисував все. Знаменитий "Місток Сікса" - шедевр Рембрандта. У нього є дуже багато пейзажних рисунків, більш закінчених і дуже швидких. Вчитись треба у Великих майстрів. Мені здається, що ми втрачаємо культуру рисування, не придаємо цьому виду мистецтва належного значення. Раніше в кожному музеї був відділ рисунку, де можна було знайомитись з кращими зразками. Це було і в Третяківській галереї, і в Російському музеї в Ленінграді, і в київських музеях. Рисунку треба старанно навчати і вчитись дуже довго, на протязі всього життя.

Іноді бувають винятки - геніальні люди, наприклад, Катерина Білокур, ні в кого не навчаючись, витворила дивовижне мистецтво. Її твори можна співвідносити з найвидатнішими творами  майстрів світового мистецтва - я не перебільшую. Вона зробила декілька автопортретів, які можна порівнювати з великим Рембрандтом; є в неї і чудові пейзажні малюнки. Але це виняток - вона Геній.

Пам'ятаючи про великих майстрів рисунку, віддаючи їм шану, наважився показати глядачеві свій скромний доробок, знаючи, що я робив, рисував завжди з любов'ю до людей і Природи, і тільки тоді, коли виникало творче бажання, захоплення.

Олекса Захарчук,
художник.

 
< Попередня

91

Проверка тиц